Робота на торговельному флоті пов’язана з певними ризиками: крім природних катаклізмів і недобросовісних роботодавців, морякам доводиться стикатися з піратами і працювати в зоні збройних конфліктів. Щоб компенсувати екіпажам небезпечні рейси, найбільший форум морських роботодавців IBF встановив Зони підвищеної небезпеки і військових дій (IBF List of warlike and high risk designations), при проходженні яких моряки отримують можливість користуватися розширеною соціальною підтримкою, якщо на судні є колективний договір IBF.
На сьогоднішній день на форумі виділено чотири небезпечні зони:
- Зона військових дій, що включає 12 морських миль від північного узбережжя Сомалі і порти Ємену;
- Зона підвищеного ризику – Аденську затоку плюс 400 морських миль від північного узбережжя Сомалі;
- Розширена зона ризику – західна частина Індійського океану
- Зона підвищеного ризику – Гвінейська затока: територіальні води (12 морських миль), порти і внутрішні водні шляхи Нігерії і Беніну.
Всі вони були встановлені в лютому 2016 року. Тому ці зони оновлюються за результатами переговорів IBF – а вони все ще не закінчені – очікувати змін в найближчому майбутньому не варто. У свою чергу морякам потрібно знати, що системи «бонусів» за договором IBF в кожному з цих районів хоч і не сильно, але відрізняються один від одного. Так, здійснюючи рейс в зоні військових дій у Сомалі, моряки можуть розраховувати на бонус, рівний базовій ставці, при цьому мінімальна виплата дорівнює п’ятиденній базовій ставці (плюс далі за кожен день подальшого перебування), подвоєну компенсацію по смерті та інвалідності. Крім того, моряки мають право відмовитися йти в небезпечний рейс, з репатріацією за рахунок компанії і виплатою компенсації в розмірі двомісячної базової ставки.
У зоні підвищеного ризику IBF у Аденської затоки члени екіпажу отримують бонус, рівний базовій ставці, що виплачується за фактичний час перебування / проходу (включаючи Міжнародний транзитний коридор – IRTC), подвоєну компенсацію за смерті та інвалідності і право на відмову йти в рейс, з репатріацією за рахунок компанії (крім транзиту строго в межах IRTC). А ось в розширеній зоні ризику моряки зможуть розраховувати на бонус і подвоєну компенсацію тільки за той день, коли на судно було скоєно напад. І, нарешті, за роботу в зоні Гвінейської затоки члени екіпажу можуть розраховувати на подвоєну компенсацію, право на відмову йти в рейс і бонус, рівний базової ставки, що виплачується за реальний час перебування в небезпечному регіоні. Якщо моряк погодився працювати в перерахованих районах, йому необхідно ознайомитися з основними заходами безпеки і правилами протидії піратам.
Так, щоб уберегти екіпаж і судно від небажаних інцидентів, необхідно дотримуватися таких вимог:
- Після входу судна в небезпечну зону і на всьому протязі його перебування там моряки повинні дотримуватися рівень експлуатаційної та особистої безпеки на борту, встановлений існуючими інструкціями (такими, як BMP4).
- У портах і внутрішніх водах перерахованих вище країн слід вживати заходів, що знижують уразливість судна до несанкціонованої висадки зловмисників на борт. Визначатися вони будуть виходячи з характеристик теплохода: розмірів і висоти надводного борту і т. Д.
- Наближаючись до порту, варто зв’язатися з морською адміністрацією і уточнити рівень безпеки, рекомендований час заходу і виходу, наявність патруля урядової берегової охорони.
- У портах, розташованих в небезпечних регіонах, екіпажу рекомендується сходити на берег тільки в екстрених випадках.
- У свою чергу судновласнику варто проводити зміну екіпажу до входу або після виходу судна з небезпечного регіону.
- При нормальних обставинах компанія зобов’язана повідомити моряка про те, що рейс пролягає через небезпечну зону, не менше ніж за 30 днів до заходу в неї. Отримавши повідомлення, член екіпажу може зажадати здійснити своє право на репатріацію за рахунок компанії.
- У разі нападу на судно роботодавець повинен підтримувати постійний зв’язок з сім’ями моряків, повідомляти їм про стан екіпажу і про заходи, які вживаються для надання допомоги.
