Президент Асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ) Віктор Берестенко розповів про захист інтересів логістичного бізнесу, корупцію на митниці та хто несе за це відповідальність. Реформа Державної Митної Служби є вкрай необхідною для захисту економічних інтересів України та забезпечення її сталого розвитку, а ефективна логістика є ключовим інструментом для подолання багатьох викликів, з якими стикається наша країна за часи війни.
President of the Association of International Freight Forwarders of Ukraine
Що вас мотивує у здійсненні громадської діяльності?
Наша участь у громадському житті розпочалася у 2011 році, коли ми через страйк зупинили роботу митниці у Чорноморському морському порту через спроби вимагання хабарів. Наші ініціативи отримують велику підтримку як серед керівників компаній, так і колег середнього менеджменту, не обмежуючись членами АМЕУ та ринком логістики.
Україна має безліч переваг, і ми повинні продовжувати розвивати галузь. Логістика вже зараз грає величезну роль у розвитку країни, і ми повинні врахувати це, створюючи рівні умови та можливості на ринку – це і є головним мотивом.
Однією з головних задач нашої економіки – повинно бути збільшення обсягів виробництва товарів та послуг з великою доданою вартістю. За 11 місяців 2023 року від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі України товарами й послугами сягнуло $34,11 млрд. Цей показник означає, що наша країна експортує багато та дешево, а імпортує мало та дорого. Важливо визнати, що війни перемагають економіки, і ми повинні відмовитися від принципу “більше доїти, менше годувати” на користь сталого розвитку.
Що означає “доїти” у контексті митниці?
Наприклад, якщо ви імпортуєте товари й придбали взуття за $10 за одиницю – вам доведеться сплатити мито 30%, тобто $3 за пару. Собівартість буде $13, для споживача з націнкою – $15. Але на митниці можуть визнати інші, завищені ціни на імпортовані товари. Були випадки, коли ціну завищували втричі, і податки треба було сплачувати не з 10 доларів, а з 30 доларів за одиницю. Таким чином собівартість взуття вже становить $19 замість $13. Саме це називається “доїти” бізнес. Ви можете погодитися платити більше або подати позов до суду, але невідомо, як і коли можна буде повернути кошти. І в цей час митниця буде звітувати про виконання плану, надходження грошей до бюджету та інше, що є неправдивим.
Можна використовувати близько 10 схем, при яких ви маєте можливість зменшувати митні платежі: вказувати фактичну вартість товарів, або навіть іншу кількість вантажу, чи інші його характеристики тощо. Основними гравцями таких схем є представники СБУ та БЕБ, і це відомо як мінімізація митних платежів. В середньому, Україна втрачає близько 30% – 40% з того, що митниця збирає.
Чому на вашу думку таке свавілля на митниці?
У нашій країні голова митниці має обмежені повноваження. Йому призначають заступників і він не може самостійно обирати керівників регіональних митниць. Голова митниці потребує згоди на призначення від Міністерства фінансів, а за фактом – Офісу Президента, тому неможливо очікувати змін від особи, яка не має достатньої свободи повноважень та ресурсів для зміни системи. Його дії контролюють Кабмін та Мінфін.
Практика останніх років демонструє, що Офіс Президента формує економічну політику і не тільки. Однак особа, яка повинна відповідати не тільки за надходження до бюджету, але й захищати економіку країни від зовнішніх загроз та сприяти експорту товарів та послуг на міжнародні ринки – це голова Державної митної служби України.
Якою ви бачите головну функцію митниці в нашій країні?
Все досить просто: існують законодавчо закріплені основні функції та принципи діяльності митниці, але все залежить від того, хто визначає її стратегічні завдання. З історії Незалежної України склалося уявлення, що митниця – це лише інструмент для наповнення бюджету. Однак я вважаю, що цей погляд не зовсім вірний.
Основна функція митниці повинна включати захист не лише держави, але й українського бізнесу, особливо коли йдеться про економічне розширення. Вона повинна захищати економічні інтереси на кордоні, а податки мають збиратися вже на внутрішньому ринку.
В межах існуючих владних структур лише Президент може здійснити реформу митниці.
Потрібно прийняти ряд стратегічних рішень, щоб не ставити план митниці, якщо вона є лише адміністратором того скільки сплатить бізнес, імпортуючи вантажі. У економічно розвинених країнах відсоток надходжень до бюджету від митниці становить 6-10% – це менше в структурі прибутку країни, порівняно з податками на внутрішньому ринку. В Україні це сягає до 40% від загальної суми доходів в Держбюджет.
Також митниця повинна мати синхронізацію баз даних з Податковою службою України. Наразі цього не вистачає, і причини цього – ще одне питання. Бізнес повинен мати можливість зареєструвати РРО з телефону і легко сплачувати податки. Створення системи зі спрощеною процедурою мит та оптимізацією допоможе уникнути маніпуляцій.
Зусилля митників спрямовані на збір більших податків сьогодні, незалежно від можливого оскарження завтра. Це обмежує свободу підприємництва та створює “кеш” для фінансування владної вертикалі.
Які наслідки для нашої країни це може мати, якщо нічого не змінювати?
У нас є союзники – ЄС і США, які надають фінансування за умови обов’язкового реформування. У 2024 році заплановано проведення реформ Бюро Економічної Безпеки, СБУ та Державної митної служби України з метою викорінення корупції.
В країні існують дві категорії громадян: ті, хто зараз керує в ОП і намагається виконувати зобов’язання без змін системи (влада), та ті, з кого збирають податки (бізнес та громадяни). Однак цей підхід, на жаль, може негативно позначитися на економічному розвитку, оскільки він базується на адміністративних методах. З урахуванням поточного складу ВРУ я не бачу перспектив, і використання різноманітних піар-ходів та гарної презентації не може призвести до позитивних результатів
Які кроки ви здійснюєте для змін в галузі?
Наші основні ініціативи спрямовані на спрощення торговельних процедур та зменшення впливу силових структур в роботі митниці у пунктах пропуску. Також ми активно виступаємо проти надмірної бюрократії.
Нам вдалось домогтись скасування обов’язкового використання інформаційної системи портового товариства, яка належала приватній компанії, очолюваній екс-митником. Вони фактично намагалися через свою систему легалізувати хабарі у розмірі $5 за контейнер.
Також ми добились змін у законодавстві, що дало можливість обміну інформації між портовими операторами та митницею без комерційних посередників, тим самим спрощуючи й цифровізуючи процеси та запобігаючи зловживанням.
Ми наголошуємо на мінімізації контактів між бізнесом та митниками, пропонуючи впровадження електронних підписів та можливість внесення інформації у бази даних митниці – бізнесом напряму. Це, на нашу думку, сприятиме скорішому митному оформленню, зменшенню навантаження на роботу митників, викоріненню деяких схем з підміною документів та зловживань. На реалізацію законодавчої ініціативи ми витрачаємо не менше ніж рік.
В сучасних умовах в Україні всі рішення приймаються або під тиском європейських партнерів, що надають фінансову підтримку, або в силу їхньої критичної важливості для галузі, чи з метою політичної вигоди.
Нам, як представникам логістичного сектору, дуже хочеться, щоб хтось компенсував витрати за додаткові видатки (простій, догляд, зважування, рентген тощо…). Митним кодексом передбачена така можливість, однак закон, який регулює механізм відшкодування, повинен був бути прийнятий протягом трьох місяців після введення кодексу у 2012 році, що не реалізовано досі.
З приводу ситуації на кордоні з Польщею й іншими країнами, як би ви прокоментували значення цього для України?
Зовнішню політику нашої країни формує Президент України та Міністерство закордонних справ, а не Міністерство інфраструктури. Вони допустили дві значущі помилки. По-перше, українське зерно неконтрольовано пішло на європейські ринки, що призвело до занепаду бізнесу фермерів ЄС – європейські трейдери тепер купують зерно українських виробників (а не вітчизняного виробника) та експортують його з ЄС в інші країни, отримуючи надприбутки. По-друге, наша реакція на цю проблему – подання скарги на Польщу до Світової організації торгівлі.Також були маніпуляції в системі e-Черга, на що скаржились і поляки. Такі ж проблеми спостерігаємо і зі сторони інших сусідів, коли сільгоспвиробники намагаються розв’язувати свої питання через блокування кордону з Україною.
Не тільки Україна зазнає збитків, а й бізнеси наших сусідів, оскільки обсяги торгівлі між країнами є значними.
Як ви оцінюєте загальну політику Польщі відносно українських перевізників на внутрішньому ринку?
Польські перевізники займають понад 50% ринку перевезень у Європейському союзі й бачать серйозного конкурента в українських перевізниках. Але, сучасний підхід до вільної конкуренції виключає право на монополію. Зрозуміло, що шлях до вирівнювання умов може бути складним через деякі фактори, наприклад такі як різниця в економічному кредитуванні, веденні бізнесу, заробітних платах, вимогах до транспортних засобів, ринкових цінах на перевезення та інше.
Яким Ви бачите вирішення питань на кордоні?
Шляхом повернення вантажів до українських портів через відновлення контейнерного та поромного сполучення. Не буде за що сваритись, оскільки зараз нам фактично не дають змоги перевозити українські вантажі, які вимушено тимчасово розвантажуються не в українських портах.
Політики думають про наступні вибори, а державні діячі – про наступні покоління. Чим більше в нас буде людей, хто думає про наступні покоління, тим швидше ми змінимо існуючу систему.
Розмову вела Тетяна Сівкова
