Пандемія внесла свої корективи в роботу всіх галузей, а зокрема в судноплавну. Моряки продовжують повідомляти про своє розчарування, оскільки поїздки виходять за рамки їх контрактних термінів, а робота по 12 годин на день, 7 днів на тиждень продовжує позначатися на їх емоційному стані. Індекс щастя моряків знизився, про це говорять останні дані. Ми вирішили поспілкуватися не з представниками влади або компаній, а з моряком, який як ніхто інший знає, що ж насправді зараз відбувається на судах.
— Розкажіть трохи про себе, де працюєте, чи перебуваєте на даний момент в рейсі?
— Мене звуть Антон Максак, але друзі звуть мене додому. Все тому що я проводжу більшу частину часу в море. Я б з радістю менше працював, тільки більше 4 місяців бути вдома не хочу. Навіть не важливо скільки пробув у рейсі. От саме минулий рейс був у мене 9 місяців. І все якраз через пандемію. Мені ще пощастило, деякі і більше року просиділи. Зараз таке рідко зустрінеш, а півроку тому було буденністю.
— Як зараз йдуть справи зі зміною екіпажу, чи є у моряків можливість повернутися до родин? Які кроки їм потрібно для цього зробити?
— Почали активно міняти екіпажі. Судновласники знайшли точки дотику з портовими властями. Ніхто ж не хоче проблем з ITF, та й грати на нервах моряків не варто. Всі моряки чули про випадок, коли філіппінці зарізали капітана через відмову змінити маршрут в сторону порту, де була можливість відправити їх додому. У наших моряків є гарт ще з радянських часів, коли моряки працювали і на поточний рік, тому наші особливо не виникали. Не дивлячись на таку ситуацію, все все одно хочуть продовжувати працювати в морських компаніях, так як розуміють, що «виникати» в тяжкі часи для компанії собі дорожче. Моя компанія, OS, пишається тим, що у неї вийшло домовитися з чартером про про зміну маршруту для зміни. Так і має бути. У людини є свій робочий ресурс і якщо він вироблений, то це вже небезпечно для життя. Мене самого «поміняли» в Америці. Виявляється, що і без американської візи можливі заміни. І ніяких тобі конвоїв з наручниками. Звичайно у змінника була віза, мабуть це обов’язкова умова.
— Чи чули ви про те, що моряків планують вакцинувати в першу чергу? Чи правда це і чи пропонували вам вакцину?
— Поки я був удома почали потихеньку прищеплювати населення. Думаю, незабаром вже буде обов’язкова умова для відправки в рейс зробити щеплення від корони. В даний момент вона добровільна. І ніхто не буде поки прищеплювати моряків, які перебувають в рейсі. Дуже багато побічних ефектів, ризикувати не будуть.
— Як вплинув на вашу роботу ковід? З якими складнощами ви зіткнулися?
— На сьогодні від «корони» для мене залишився тільки один мінус — неможливість вийти в місто. Це дуже сумно, тому що пішов один з плюсів роботи в морі — бачити інші країни. Коли ти стоїш порту в Африці, то бажання вийти не виникало, але от інші частини світу пропускаєш. Навіть не знаю, ось скоро підемо до Бразилії, вважати мені, що я був в ній чи ні? Але від інших моряків приходять новини, що в деяких портах випускають, але не всі капітани погоджуються з цим рішенням. Думаю незабаром все зміниться в кращу сторону і ми будемо згадувати 2020 рік, як хороше випробування не тільки для моряків, а й для всього світу.
