Volodymyr Kreydenko
Deputy Chairman of the Verkhovna Rada Committee on Transport and Infrastructure
Питання розвитку річкового транспорту стало досить гострим під час війни. Понад три місяці українські порти на Чорному морі не працювали, а більша частина чорноморської акваторії була і залишається місцем військових дій.
Хотів би нагадати, що до війни, через морські порти Україна експортувала понад 70% усіх вантажів. За 2021 рік портовими операторами було оброблено більше ніж 150 млн тонн вантажів. З початком війни більшість українських портів втратили можливість працювати, і як наслідок, експортні-імпортні та транзитні можливості впали більше ніж наполовину. Наразі неможливе здійснення довоєнного обсягу експорту основних вантажів (зерно, руда, чорні метали тощо) через порти нашої держави.
До початку війни Україна була одним із найбільших у світі експортером сільськогосподарської продукції. Для українських аграріїв морські порти забезпечували 90-95% експорту. Для України це один з основних джерел валютного виторгу.
З березня нам вже вдалось перевезти через дунайські порти понад 4 млн тонн зерна. Наразі це більше, ніж усіма іншими видами транспорту, якщо ми говоримо про зернові культури.
Якщо в березні наші порти обробляли на експорт тільки 16,5 тис. тонн агропродукції, то вже в липні показник склав майже 1,4 млн тонн, а за умови системних інвестицій та виконання програми з модернізації портів на Дунаї можливо збільшити їхню потужність до 25 млн тонн вантажів на рік.
Ще у далекому 2015 році у Євросоюзі був розроблений водний маршрут E40, спроєктований судноплавний транспортний шлях, що мав на меті з’єднати Балтійське та Чорне моря. Довжина його – приблизно 2000 км, а маршрут його мав проходити від м. Гданська в Польщі, річками Вісла та Західний Буг до м. Тересполя на польсько-білоруському кордоні, а далі через територію Республіки Білорусь (по руслу р. Прип’ять) та Україну (через Дніпро до м. Херсона).
Зрозуміло, що не може йти мови, про участь у цьому проєкті країни-посіпаки агресора – Білорусі. Однак, питання реалізації цього водного шляху наразі мега актуальне.
Потрібно в найкоротший термін перепроєктувати цей водний шлях, щоб він не проходив по території Білорусі. Також, якщо його спроєктувати по кордону з недружньою Білоруссю, він може убезпечити Україну від нападу з сусідньої держави. З транспортного судноплавного шляху стати транспортно-захисним водним шляхом.
