“Путінська війна” становить загрозу для світової продовольчої безпеки, завила нещодавно заступник голови Держдепу США Уенді Шерман. “Путін створив цю продовольчу кризу. І він – єдиний, хто може її зупинити”, – зазначила вона.
Як пройшла посівна, чим живе аграрний бізнес в Україні у воєнний час та які погляди на експортний колапс у аграріїв читайте у статті.
Mykola Gorbachev
President of Ukrainian Grain Association
Щодо посівної цього року, як вона просувалася по різних куточках країни? Що вдалося зробити, а з чим виникли складнощі? Які очікування від врожаю?
Зрозуміло що посівна на сході та півдні країни дуже відрізняється від посівної в західних регіонах України. Але попри складнощі ми продовжуємо посів ярих зернових та олійних. На кінець квітня засіяно більш ніж
1 млн гектара соняшника, що, на жаль, удвічі менше від торішніх темпів. Почали сівбу кукурудзи: майже
500 тис. гектара вже посіяно проти 1,1 млн торік, 820 тис. га. Також ячменю – 820 тис. га проти торішніх 1,275 млн га.
В цілому ми очікуємо скорочення виробництва зернових та олійних на 40-45% у порівнянні з 2021 роком. Але навіть з такими результатами Україні потрібно знайти шляхи експорту близько 30 млн тонн нового врожаю, та близько 20 млн тонн цьогорічного.
Який транспорт та логістичні шляхи з якими країнами можуть забезпечити необхідний експорт продукції в сучасних умовах?
Бізнес дуже адаптивне середовище, тому впевнений що шляхи експорту будуть знайдені. На сьогодні ми ведемо експорт зерна та олії залізницею до країн Європи, а звідти можемо перевантажувати через Європейські порти.
Які наслідки світового масштабу ви бачите, чи буде продовольча криза?
Безумовно, Україна сталий експортер продовольчих товарів у світі, тому близько 400 млн людей у світі відчувають зростання цін на сільськогосподарську продукцію, а деякі країни дефіцит і голод.
Oleg Klimenko
President of the Association of grain elevators of Ukraine
Яку підтримку український аграрний бізнес чекає від країн ЄС?
Велика Британія минулого тижня вже ухвалила рішення скасувати наявні квоти та обнулити мита на імпорт з України – це стосується як усіх товарів нашого експорту до цієї країни, так і агропродукції зокрема. Аналогічну пропозицію також минулого тижня озвучили та в ЄС, але остаточне рішення ще мають ухвалити консенсусом всі країни-члени. Звісно, ми чекаємо на це.
Така підтримка з боку Євросоюзу є найкращим кроком назустріч українському бізнесу, на який за інших умов годі було й сподіватися. Наступний крок, на який очікує наш бізнес, це лібералізація дозвільних процедур, ширший доступ до логістичної інфраструктури ЄС, на яку ми розраховуємо, аби організувати експорт до решти країн світу, доки наші звичні шляхи поставок через війну залишаються заблокованими.
Що відбувається з елеваторами та потужностями агробізнесу на окупованих та на небезпечних територіях?
Чимало підприємств зберігання на тих територіях, де велися і зараз ведуться активні бойові дії, частково зруйновані або повністю знищені, як от елеватор компанії «Голден Агро» у місті Рубіжне Луганської області, внаслідок ракетних чи артилерійських ударів ворога. З тих підприємств, які вціліли, рашисти викрадають зерно, транспорт або ж змушують працювати у своєму правовому полі. Те ж саме стосується й агробізнесу загалом. У фермерів забирають дизпаливо, сільгосптехніку, готову продукцію. Є факти, коли аграріїв вимушують виходити в поле, попри небезпеку обстрілів, ризики підірватися на мінах. Приклади, коли сільгоспвиробники на захоплених територіях з власної волі пішли б на співпрацю з окупантами, мені невідомі – якщо це й відбувається, то лише через погрози й примус.
Яку роботу ви вважаєте необхідно зробити задля національної й світової продовольчої безпеки?
Попри усе нашій національній продовольчій безпеці у ситуації, якою вона є зараз, ніяких серйозних загроз нема. Звісно, обсяг вітчизняного агровиробництва зменшиться – у рослинництві на третину, а по деяких напрямках, можливо, й на половину. Але навіть при цьому власні потреби у продовольстві ми забезпечимо.
Що стосується світової продовольчої безпеки, то про неї маємо турбуватися не лише ми, але й, власне, сам світ теж. Україна за останні десятиліття, впродовж яких вона увійшла в п’ятірку провідних світових постачальників зерна й олійних культур, довела, що вона є відповідальним партнером. І загроза, яка зараз виникла для глобальної продовольчої безпеки, виникла аж ніяк не з нашої провини. На Україну підступно і безпідставно напав зовнішній ворог, якому ми вже третій місяць героїчно чинимо максимальний опір. Наскільки ефективно нам допомагатиме побороти цього ворога світ, тим швидше він убезпечить себе від загроз продовольчій безпеці.
Alisher Tyazhin
CEO Kusto Agro
Як йде посівна компанія? Ваші прогнози врожайності зернових 2022 року. З чим виникли складнощі та брак яких ресурсів спостерігається в аграрних господарствах?
Ми розробили новий план щодо якого посівна просувається нормально. Спочатку до війни пріоритетною культурою у ньому була кукурудза. Тепер кукурудзу ми повністю виключили, залишили соняшник, сою та гречку. Соняшнику близько 5000 га, сої приблизно стільки ж і близько 1500 га гречки, якою у довоєнний час планувалося 500 га. Але цей вид сільськогосподарської продукції матиме внутрішній попит і тому збільшили втричі площу посіву гречки.
Насамперед нам є метою забезпечити як внутрішній попит, і продавати дані культури сільського господарства експорту.
Спочатку правильно спрацював наш план закупівель, наш департамент з комерції. Посівний матеріал, ЗЗР (засоби захисту рослин), удобрення ми купили до війни (у середині осені, на початку війни).
Конкретно з якими проблеми з реалізацією готової продукції наразі компанія зіткнулася?
Основна проблема – заблокований Одеський порт, через який йшов експорт, а також Миколаїв. Тому ми почали переадресовувати наші вантажі. Насамперед кукурудзу на Польщу, частково ми пробували напрями Румунії, Молдови. Але порт Констанца в Румунії завантажений, тому поки що виникають труднощі у постачанні в ці країни. Ми маємо свою проблематику через логістичний колапс. Найкраще було продавати через Польщу кукурудзу, на що ми й орієнтуємось далі.
Які експортні можливості ви бачите?
На сьогодні максимум 600 тис. тонн проходить за європейськими напрямками: Польща, Румунія, Молдова. Чи буде надалі долучений Латвійський напрямок, Балтика, Угорщина, Болгарія – подивимося. Адже 600 тис. це 10 відсотків від того, що через себе перевантажував Одеський порт та всі одеські хаби. 6 млн тонн на місяць та 600 тис. тонн зараз – це складна картина з логістики.
Як інші країни беруть участь у формуванні логістичних ланцюгах?
На практиці основний вантажопотік – це Польща, Румунія та у перспективі Балтійські країни та Болгарія. Все поки що досить складно.
Чи буде реолокація олійноекстракційних заводів з небезпечної території?
Я думаю так. Але сам завод досить проблематично перемістити. Можлива модернізація наявних потужностей. Розширення їх з урахуванням чогось вже готового. Таке можливе саме з виробництва олії, насамперед – соняшникової.
На Вашу думку як зміниться світовий ринок, попит на зернові, індекс цін?
Я думаю, що світовий ринок йтиме за цінами у бік збільшення. Тому що є відсутність імпорту української та російської продукції, які давали основний обсяг пшениці. Йшов він у країни Африки та Близький схід. Це спричинить зростання цін. Пшениця вже 400 євро на тонну. Південно-Східна Азія також схильна до великого попиту на пшеницю, якої не буде достатньо на ринку.
Щодо інших позицій. Кукурудза: усередині України спостерігатиметься падіння цін. Де варто врахувати велику кількість перехідного товарного залишку з минулого врожаю – близько 12 млн тонн. Світовий індекс цін природно зростатиме.
Ріпак, соя – дуже прив’язані до цін на нафту, цін на енергоносії, тому я бачу подорожчання і харчову кризу.
Я хотів би додати від себе, що нам усім треба займатися фермерською справою в корпоративному масштабі. Намагатися працювати у тих зонах, де це можливо. В принципі ми несемо продовольчо-харчову безпеку України – і це правильно. Багатьом аграріям зараз потрібно думати навіть більше не про експорт, а як спробувати вирощувати те, що завжди матиме попит усередині й, можливо, імпорт в інших країн, наприклад, у співвідношенні 70 на 30. Налаштовуватися на те, щоб усередині країни було зерно і масло, що дозволить не залежати нині від когось. З погляду геополітичної – ситуація дуже важка та складна. Потрібно берегти себе та зберігати холодну голову. Все добре переможе!
Розмову вела Марина Самсонова
