Head of the farm «Vital-Agro»
Віталію, ви почали працювати у 2004 році, як розвивавсяваш шлях?
Коли ми тільки розпочали діяльність, працювали за класичною системою землеробства: придбали нову техніку, посіяли культури, внесли добрива, засоби захисту рослин, зібрали врожай. На той час нам здавалося, що все зробили правильно, адже діяли за стандартними агрономічними підходами. Однак після завершення сезону ми підрахували витрати та доходи й зрозуміли, що залишаємося без коштів. Ми тоді почали глибше аналізувати ситуацію: чому наш підхід не дав бажаних результатів?
Це змусило нас задуматися над тим, що, можливо, стандартні підходи, які викладають у навчальних закладах, не працюють так ефективно, як ми звикли думати. Тоді ми почали вивчати альтернативні підходи, зокрема систему Овсинського та досвід зарубіжних фермерів, які впроваджували технології мінімального обробітку ґрунту.
Ви згадали, що почали вивчати наукові праці про альтернативні методи ведення сільського господарства. До яких висновків ви прийшли?
Найважливіший висновок, до якого ми дійшли, – не можна компенсувати нестачу знань кількістю добрив та пестицидів. Нам у вузах викладали, що добрива необхідні для отримання врожаю, але на практиці ми побачили, що їх надмірне використання тільки шкодить.
Часто аграрії, намагаючись досягти високої врожайності, буквально «заливають» землю азотом та іншими елементами. Проте рослини, вирощені на фізіологічних розчинах, мають зовсім інші властивості: вони стають слабшими, вразливішими до хвороб і шкідників.
Я завжди порівнюю цей процес із людським організмом. Якщо у людини невелике підвищення температури, це ще не означає, що їй потрібно приймати антибіотики. Так само і в агрономії: здорова рослина сама має здатність протистояти шкідникам і хворобам. Наприклад, у здорової культури щільніше воскове покриття, товстіша паренхіма, коротші міжвузля – все це ускладнює доступ шкідників.
Якщо ж перенасичувати рослину азотом, вона втрачає свої природні механізми захисту: її клітинні стінки стають тоншими, а структура – більш рихлою. Це робить її привабливою для комах. У природі тварини інстинктивно не їдять траву, перенасичену азотом, бо вона для них шкідлива. Те саме відбувається і зі шкідниками: вони атакують ослаблені рослини.
Чому контролювати і зберігати біоту ґрунту це настільки важливо?
Ґрунт — це живий організм. Якщо його постійно переорювати, він втрачає структуру, корисні бактерії гинуть, і земля стає «мертвою». Ми ж, навпаки, культивуємо розвиток біоти. Наприклад, вирощуємо штами корисних бактерій і вносимо їх у ґрунт.
Чому це працює? У ґрунті утворюється вуглекислий газ, який має безпосередній вплив на врожайність. Ще в XVII столітті Ян Баптист Ван Гельмонт провів експеримент: він посадив дерево в горщик, зважив ґрунт, поливав його кілька років, а потім знову все зважив. Виявилося, що дерево додало 74 кг у вазі, а ґрунт втратив усього 100 грамів. Це довело, що рослини отримують поживні речовини переважно з повітря.
Ми ж у своєму господарстві намагаємось залишати якомога більше рослинних решток у ґрунті. Наприклад, на зернових культурах ми забираємо лише 1/4 врожаю, а 3/4 залишаємо у вигляді стебел та коренів. Чим більше органічної маси залишається, тим активніше працює біота, тим більше виділяється вуглекислого газу, а отже, зростає врожайність.
Яких результатів ви досягли завдяки цьому підходу?
За 10 років ми змогли підняти вміст гумусу в ґрунті з 0,8% до 1,5%. Врожайність стала стабільною. Коли вологи достатньо, ми, як і всі, маємо гарні врожаї. Але наша технологія розрахована на проблемні роки.
Завдяки нашій системі ми можемо працювати при мінімальних витратах і отримувати стабільний прибуток. Це головне. Завдяки цьому навіть у найбільш посушливі роки ми отримуємо стабільний врожай.
Ваше господарство розташоване на межі Черкаської та Київської областей, де переважають піщані ґрунти. Чи впливає це на вашу систему землеробства?
Так, дуже впливає. Наші ґрунти мають низький вміст гумусу, швидко нагріваються і так само швидко охолоджуються. Вони мають низьку буферність, що створює труднощі у веденні господарства, особливо в умовах дефіциту опадів.
Саме це стало причиною, чому ми відмовилися від традиційної системи обробітку ґрунту. Ми почали вивчати роботи Овсинського та багатьох інших науковців, які довели, що надмірне втручання в ґрунтовий шар знижує його родючість.
Сьогодні ми практикуємо мінімальний обробіток і працюємо над тим, щоб зберегти природні процеси у ґрунті. Ми культивуємо корисні бактерії, які покращують структуру ґрунту і сприяють його відновленню.
Як виглядає ваша система землеробства на практиці?
В її основі — методи Овсинського, але ми їх адаптували під свої умови. Після обробки агрегатом нижній шар ґрунту залишається твердим, а верхній — пухким на 5-7 см. Це створює ефект конденсації вологи.
Ми також змінили підхід до посіву. Наприклад, посівна у нас починається на 7-10 днів пізніше, ніж у сусідів. Це дає змогу краще підготувати ґрунт. Також сіємо культури в напрямку північ-південь, щоб рослини отримували розсіяне світло, а не пряме сонячне проміння.
Від ґрунтових гербіцидів ми давно відмовилися — вони пригнічують розвиток біоти. Замість цього ми восени вносимо гербіцид суцільної дії, що допомагає контролювати багаторічні бур’яни, такі як берізка, осот, пирій.
Які у вас плани на майбутнє?
Наше головне завдання – зберегти ефективність господарювання та мінімізувати негативний вплив хімічних препаратів на ґрунт і рослини.
Ми хочемо розвивати екологічне землеробство, оскільки розуміємо, що земля – це не просто ресурс, а живий організм. Якщо з нею поводитися правильно, вона буде давати добрий врожай без надмірного втручання.
Щодо економічної складової, ми прагнемо контролювати витрати. Наприклад, якщо у наших сусідів врожайність кукурудзи – 10 тонн з гектара, а у нас – 8 тонн, але вони витрачають удвічі більше ресурсів, то їхній прибуток може бути навіть нижчим за наш. Тому важливо не лише збільшувати врожайність, а й розумно використовувати ресурси.
Зараз ми вирощуємо сою, кукурудзу, пшеницю, горох та ячмінь. Хотілося б розширити асортимент, але поки що обираємо ті культури, які дають стабільний результат і мають гарантований збут.
Я впевнений, що майбутнє – за технологіями, які працюють у гармонії з природою. Якщо ми хочемо залишити родючу землю наступним поколінням, потрібно переглянути ставлення до сільського господарства і не виснажувати ґрунти.
Потрібно не боятися шукати альтернативні підходи. Землеробство – це наука, яка постійно розвивається. Ми повинні вчитися у природи та розуміти її закони.
І головне – не можна шукати швидких рішень. Якщо ти працюєш із землею, потрібно мислити стратегічно, з урахуванням майбутніх поколінь. Тоді вона буде тобі вдячна.
