Зараз в Україні на відвантаження металургійної продукції продовжують працювати лише дунайські порти, але ці порти мають відносно невеликі потужності і не можуть вирішити існуючі логістичні проблеми. Це призводить до значних втрат експорту металургії України, а сума збитків досягає 420 млн доларів на місяць.
Українські експортери з металургійної галузі були змушені перенаправити вантажопотоки до морських портів ЄС, зокрема до Румунії (Констанца), Болгарії (Бургас), Польщі (Гдиня, Гданськ, Щецин, Свиноуйсьце), Хорватії (Рієка, Плоче), Німеччини (Гамбург, Бремерхафен, Бремен). Внаслідок цього середня відстань до порту відправки для українських експортерів збільшилася вп’ятеро, а вартість доставки до порту призначення зросла в середньому в 3-4 рази.
У морських портах ЄС немає вільних потужностей для обробки всіх українських вантажів, тож залізничні вагони стоять у чергах на кордонах України з ЄС.
Щомісяця Україна не може виробляти та експортувати 1,3 млн т залізної руди, 151 тис. т чавуну, 192 тис. т напівфабрикатів та 218 тис. т готової металопродукції.
Навіть під час війни 60% металургійної продукції з України доставляється кінцевим споживачам морським транспортом. Тому зростання виробництва та завантаження українських металургійних підприємств, перезапуск потужностей, що простоюють, зростання експорту можливі тільки при розблокуванні українських чорноморських портів.
