Протягом останніх трьох місяців росія близько 60 разів завдала ударів по українській портовій інфраструктурі, пошкодивши близько 300 об’єктів та значну кількість транспортних засобів і цивільних суден. Жовтневі обстріли Одеси стали систематичними: остання атака балістичними ракетами влучила у цивільний контейнеровоз під прапором Панами, спричинивши нові руйнування та жертви серед цивільного населення.
За словами віце-прем’єр-міністра з відновлення України Олексія Кулеби, росія активно зриває роботу Українського зернового коридору, прагнучи заблокувати експортну логістику. Обласна військова адміністрація Одеського району підкреслює, що ці атаки мають на меті зруйнувати інфраструктуру, що забезпечує вихід українських агропродуктів на світовий ринок, і водночас дестабілізувати регіон шляхом тиску на цивільних.
Інститут вивчення війни (ISW) також наголошує, що такі дії спрямовані на ослаблення міжнародної підтримки України та спонукання її до переговорів. Раніше відновлення контейнерних перевезень у Чорному морі сприймалося як ознака перспективності Зернового коридору, але регулярні обстріли створюють нові ризики для галузі, змушуючи компанії переглядати логістичні маршрути та підвищують невизначеність у морському сполученні України з зовнішнім світом.
Зростання страхових тарифів та інші маршрути
Відновлення контейнерного трафіку у квітні 2024 року та повернення суднозаходів у липні дали надію на поступове відновлення довоєнних обсягів логістики. Проте нещодавні обстріли портової інфраструктури поставили перед контейнерними перевезеннями нові виклики та загрози.
Це суттєво вплинуло на страхові тарифи для суден, що прямують через Український зерновий коридор. Згідно з Bloomberg, страхування судна вартістю 50 млн доларів зараз становить 125 тис. доларів за рейс, що на 0,75% більше, ніж минулого тижня, через підвищений ризик.
З огляду на ці обставини, кілька контейнерних ліній тимчасово зупинили суднозаходи до українських портів, перенаправляючи вантажі на румунський порт Констанца. Багато компаній повертаються до логістичних схем 2022-2023 років, використовуючи порти сусідніх країн, таких як Румунія та Польща.
Втім, попри складнощі, є й позитивні зрушення: компанія Maersk оголосила про запуск нового щотижневого фідерного сервісу між Порт-Саїдом (Єгипет) і Чорноморськом, що почало працювати з 16 жовтня. Це важливий крок, який підтримує ефективність української логістики.
Попри високі ризики, повернення контейнерних суден до чорноморських портів є сигналом довіри з боку міжнародних партнерів, що вірять у перспективність співпраці. Надія на стабільність залишається, і її реалізація залежить від посилення української ППО, яке сприятиме безпеці акваторій для судноплавства.
Коментарі бізнесу щодо російських ударів по портах
Коментарі від бізнесу та представників влади у мережі з абсолютно протилежними думками. Хтось акцентує на тому, що порти, все ж, продовжують працювати. А хтось, навпаки, зосереджує свою увагу до того, що шипінгова сфера, пов’язана з портами Великої Одеси, просто завмерла, а її представники не знають, куди рухатися далі. Про своє бачення ситуації розповідає представник компанії, вантаж якої безпосередньо постраждав – Євген Перес Баро, СЕО Porta Maris Logistics.
За словами Євгена, на момент обстрілу 9 жовтня в порту було 249 контейнерів, 127 з них – олія. Було пошкоджено 14 контейнерів олії. Величезними зусиллями вдалося врятувати 9 з них. Попри всі колосальні зусилля, докладені з метою мінімізації збитків, понад 130 тонн вантажу втрачено.
Приліт трапився ввечері, а вранці 10 жовтня представники Porta Maris Logistics вже були в порту. Потрапити на безпосереднє місце події вдалося не одразу, але, зрештою, це відбулося. Спочатку оцінили масштаби збитків. Як розповідає Євген Перес Баро, усе супроводжувалося шоковим станом, в якому однак потрібно було швидко діяти. Він згадує про постраждалих та калюжі крові, пожежу, втрачений вантаж. Описує свої думки про усвідомлення загибелі людей у вантажівках, які перевозять вантаж до портової інфраструктури.
Євген акцентує на тому, що проактивність українців в їх адаптації до умов війни, з одного боку зробила нас сильними, а з іншого – зовнішній ринок потрохи почав забувати про те, що в Україні тривають повномасштабні бойові дії. Відносно швидка ліквідація наслідків чергового прильоту сприймається як щось належне, попри те, що зсередини ситуація виглядає зовсім інакше. Водночас – цілком очевидним є те, якою масштабною є нестача засобів захисту. Аналогічно – ззовні часто не розуміють того, якими великими грошима ризикує український бізнес, аби підтримувати функціонування транспортно-експедиторської та шипінгової сфери.
Водночас, представники українського ринку бачать всередині нього доволі непросту ситуацію – як і очевидні реакції великих гравців. «Після цих прильотів є стійке відчуття, наче ринок завмер».
СEO компанії поділився як саме вони з командою працювали над ліквідацією наслідків прильоту по вантажу:
У перший день команда поїхала на місце та оцінила ризики, після чого оформили документальні питання. Далі потрібно було привезти флекси, мотопомпи, балки та все необхідне, аби рятувати вантаж.
Вже наступного дня, коли відповідні служби зачистили термінал та причал, уся команда компанії (від власників і до експедиторів) відкривала контейнери, здійснювала перелив наливних вантажів. Спочатку закінчили з олією, наступного дня перейшли до шроту. Далі пересипали рапс та овес – робили все, аби врятувати вантаж. Такий злагоджений підхід дав можливість мінімізувати збитки.
Зараз перед командою компанії зараз стоїть багато питань. Зокрема двома ключовими є наступні:
- що робити зі страховкою та як мінімізувати витрати на неї;
- як скоротити час перебування вантажів на терміналах, щоб мінімізувати ризики.
Водночас наливні та режимні вантажі найближчим часом не транспортуватимуть у порт, транспортуватимуть лише сипучі.
Щодо загальної ситуації на ринку, то він, за словами Євгена, повинен бути орієнтований передусім на людяність, а вже тоді – на конкуренцію. Усі перебувають у складних умовах, тож вагомо підтримувати одне одного, підтримувати важливі проекти, дбати про те, щоб зарплатня людей у транспортно-експедиторській сфері відповідала рівню ризиків та навантаження. Саме таким є шлях до того, аби стійко втримати позиції в такі непрості часи.
