Президент України Володимир Зеленський підписав 30 грудня 2020 року Закон «Про внутрішній водний транспорт» № 1054-ІХ, який парламент ухвалив третього грудня 2020 року.
Документ визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності внутрішнього водного транспорту.
Законом визначаються умови роботи водного транспорту, використання водних шляхів. Регулюється питання власності, затонулого на внутрішніх водних шляхах, відповідальність судновласників за порушення законодавства про внутрішній водний транспорт тощо.
Закон впроваджує вимоги директив і регламентів Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС.
Офіс Президента повідомляє, що тільки 1% вантажів в Україні перевозиться по річках. Прийнятий Закон, за твердженням Офісу, буде сприяти появі в країні конкурентного ринку річкових вантажних перевезень. За підрахунками Міністерства інфраструктури, це дозволить збільшити вантажопотік до 30 млн т на рік і створити економічний ефект для держави в обсязі близько 13-16 млрд грн щорічно. До того ж використання водних шляхів дозволить заощадити кошти на ремонті автомобільних доріг.
Нагадаємо, що проти підписання Президентом Закону «Про внутрішній водний транспорт» виступали деякі українські ділові кола. Так Герой України директор агрохолдингу «Нубілон» Олексій Вадатурській закликав Президента Зеленського ветувати Закон. Його підтримали Асоціація суднобудівників «Укрсудпром» і Державна Регуляторна служба України. Вони направили Президенту свої особливі звернення.
В листі Асоціації суднобудівників «Укрсудпром» від 24 грудня 2020 року зокрема йдеться, що проєкт закону №1182-1-д «Про внутрішній водний транспорт» це останній цвях в труну судноплавства під Державним Прапором України, суднобудування України та ринку бункерування на внутрішніх водних шляхах. Крім цього це мільярдні втрати державного бюджету та погіршення екологічної та епідеміологічної ситуації в Україні. Крім цього це розквіт жахливих тіньових ринків і схем».
Зауваження, висловлені в листах противників підписання Закону, прокоментував народний депутат України Володимир Крейденко, Заступник голови комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктурі.
Так, наприклад, Олексій Вадатурській відзначав, що застосування норм, які прописані у Законі, буде мати негативні наслідки для екології, економіки й в цілому безпеки України як морської держави.
Зокрема, зазначає він, підпункт 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону допускає скидання нечистот в русі судів по всій довжіні Дніпра, в тому числі й в зоні Києва.
На це Володимир Крейденко сказав нашому виданню наступне:
«Щодо скидання нечистот (у прийнятому законопроєкті вони називаються «стічні води»), то процитую текст Прикінцевих та перехідних положень: «Скидання з суден стічних вод дозволяється у територіальному морі, внутрішніх морських водах, на інших водних шляхах загального користування, в акваторіях морських портів без обмежень на ходу і під час стоянки суден, за умови їх оброблення та знезараження в суднових установках відповідно до вимог Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року та Протоколу 1978 року до неї або відповідно до технічних вимог до суден внутрішнього плавання, що мають відповідати законодавству Європейського Союзу.»
Крім того, законопроєктом були внесені наступні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Скидання за борт морського, річкового, малого, спортивного судна або водного мотоцикла сміття та інших предметів – тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»
З наведеного вище випливає, що дійсно дозволяється скидання стічних вод у річки, однак це дозволено лише за умови знезараження та очищення цих нечистот за всіма європейськими стандартами.
Зауважу, експерти галузі відзначають, що перевезення вантажів річками, окрім того, що є найдешевшим, ще й найбільш екологічний вид транспортування».
Олексій Вадатурський відзначав також у своєму зверненні, що нормою Закону про збереження акцизного збору на паливо для судноплавства фактично узаконена контрабанда пального, через різницю в ціні в 80% за 12-мильної зони й в Україні.
Володимир Крейденко, Заступник голови комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктурі так прокоментував для «Судноплавства» це зауваження:
«Хочу наголосити на тому, що до першого читання у ч. 1 ст. 1 законопроєкт дійсно існувало визначення поняття «каботажний рейс», яке узаконювало вихід іноземного судна за кордон для поповнення суднових припасів (зокрема, пальним) без митного оформлення та сплати акцизу. Однак, у фінальному варіанті це було виправлено, й поняття «каботажний рейс» тепер має такий вигляд: «рейс судна між українськими портами (терміналами) або місцями призначення, розташованими на території України, без проведення вантажних операцій, здійснення бункерування, поповнення суднових припасів за межами території України».
Про інші зауваження
Володимир Крейденко говорить наступне: «Наприклад, про те, що в початковій версії законопроєкт існувала норма, що ґрунт, який вилучається у результаті робіт з днопоглиблення річок, може безконтрольно вилучатися та реалізовуватися суб’єктом господарювання, що здійснює виконання робіт щодо забезпечення габаритів суднового ходу. Це фактично давало «зелене світло» для крадіжки надр/піску. Однак, під час підготовки законопроєкт до фінального голосування мені вдалося домогтися внесення поправок, відповідно до яких ґрунт, що вилучатиметься у результаті робіт з днопоглиблення річок, може бути реалізований суб’єктом господарювання лише на підставі спеціального дозволу, а об’єм такого ґрунту (мінеральної сировини), що буде вилучатися у результаті проведення шляхових робіт та не використовуватиметься для їх виконання, розраховуватиметься відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту».
Проте список зауважень експертів і операторів річкового транспорту до Закону настільки великий, що, мабуть, нас очікують подальші дискусії про його ефективність для економіки України.
